Гуцульська овеча бриндзя

Гуцульська овеча бриндзя — ароматний сир з овечого молока з характерним гострим смаком та масною текстурою. Це також перший український продукт з географічним зазначенням.

Чому бриндзя особлива?

Бриндзю готують тільки в літній період з овечого молока від тварин аборигенної породи (українська гірська карпатська вівця), що випасаються на полонинах.

Овець випасають на високогірних полонинах із особливою флорою. Вівці перебувають на полонинах приблизно 120 днів на рік і вільно пасуться, смакуючи полонинське різнотрав’я.
Бриндзю виробляють із свіжого овечого молока. У виробництві, використовують традиційні інструменти з буку та смереки.

Овець доять вручну, так само як і багато років тому

Свіжоздоєне молоко фільтрують через марлю, на яку покладені свіжі гілки ялини. Далі вівчарі переливають молоко в дерев’яну бочку “путеру” і вносять туди натуральний сичужний фермент – “кляг” або “ґлєґ”. Ґлєґ виробляють заздалегідь із шлунка молоденького теляти або ягняти, яких годували лише молоком. Під дією ферменту молоко згортається – “зґлєжується” і утворюється сирний згусток.

За допомогою “збетела” ватаг перемішує зґлєджене молоко, сир відділяється від сироватки (жентиці). Його викладають на марлю “цідило” та підвішують, щоб стекла сирватка. Цей сир називається будз. Відціджений від сирватки будз дозріває щонайменше 6 днів. Після цього з нього знімають шкірку, перетирають із сіллю, набивають в дерев’яні бочки – бербениці – та зберігають.